Драма-феєрія за мотивами твору Лесі Українки «Лісова пісня» є важливим етапом в творчому освоєнні національної драматургії і літератури. У творі прослідковується тема призначення людини, виконання своєї місії з приходом у цей світ.
Хто ми, ті, що керуємось почуттям власної важливості, почуттям жалості до себе і страхом смерті? Які життєві потоки управляють людьми? Що істинне, а що тлінне? Чи багатий чуттєвий світ, щоб зробити його самодостатнім, щасливим?
Тема долі в цій драмі стала ключем до вирішення проблем призначення. Перевага тілесного над духовним началом кінець з кінцем приводить до відмови від своєї музи, втрати кохання і жорсткої розплати.
Представлення у першій сцені епізоду образу Долі і Хлопчика, коли йому дарується сопілка, визначається той основний конфлікт, вирішення якого являється, нескінченний танок Хлопчика, як заводної ляльки, по колу. Лукаш і Хлопчик ідентифікуються, як єдине ціле. Хлопчик – це його просторове відображення. Доля звертається до людей, попереджає і карає.