Шантрапа

Весела, музична, запальна вистава про театр та акторів.

У жартівливій формі подаються “лаштунки” провінційної театральної трупи.

Вистава нагороджена Гран-прі Міжнародного театрального фестивалю “Слов’янські зустрічі” (1994 рік, Україна), відзначена дипломами на Міжнародних театральних фестивалях “Театр без кордонів”(Росія), «Класика сьогодні» (Україна, Дніпродзержинськ), ”Чорне море”(Турція).

Вистава брала участь у спільному міжнародному театральному проекті України та США.

Жарт на одну дію.

Надія ТИСЯЧНА «Українське Слово»

Ввечері, коли життя на Андріївському узвозі затихає, свою роботу розпочинає театр «Колесо».

За півгодини до початку спектаклю у кафе театру збираються глядачі: п'ють вино і каву, знайомляться і залицяються, жваво обговорюють події дня, що минає.

Схоже, багато хто є постійним глядачем.

Театральна зала поверхом вище – невелика, камерна.

Нині грають «Шантрапу» Панаса Саксаганського.

Вистава вважається «візитною карткою» «Колеса».

Свого часу у ній грала Марія Заньковецька разом із трупою Саксаганського.

Потім на довгий час п'єса була забута.

Художній керівник «Колеса» Ірина Кліщевська до «Шантрапи» повернулася першою, поста вивши її у своєму театрі.

Це – спектакль про життя «за лаштунками» провінційної театральної трупи.

Між виставами актори вирішують безліч проблемних питань:

побутових – латання костюмів і розірваних декорацій, написання оркестровок до п'єс;
особистісних – залицяння одруженого капельмейстера до актриси Зоні, заздрощі акторів, підлабузництво до керівництва трупи;
філософсько-мистецьких – залежність театру від замовника, а відтак – його гнучкість у підборі репертуару…

Висвітлені проблеми так майстерно переплетені, що зрада капельмейстера з молодою акторкою чи лестощі управляючому аж ніяк не здаються дрібними та недоречними.

У виставі грають 14 дійових осіб, і кожен є відображенням певного типу людини: кокетка Зоня, скандальна Ціпа Львовна, улеслива і зрадлива Олена Степанівна, гультяй Лука Карпович, догідливий управляючий Іван Васильович, гордий виконавець драматичних ролей…

Театр можна вітати із вдалим підбором виконавців.

Здається, у «Шантрапі» залучений весь акторський склад!

Вистава сприймається на одному диханні, бо порушені проблеми не є проблемами тільки театральної трупи, деякі з них зустрічаються нам мало не щодня.

А вислів «Хто платить, той замовляє музику!» вирішував долі театрів, митців, постановок… і часто вимагає компромісів.