LIMBO
Вікторія Вітренко, голос, фортепіано
Музика Агати Жубель, Алли Загайкевич, Свена-Інго Коха, Вікторії Польової та Максима Шалигіна
Kyiv Dispatch gets packed – cерія концертів, пов’язаних зі стартом лейблу Kyiv Dispatch, що працюватиме з сучасною класичною та експериментальною музикою. Серію відкриває сольний проект української співачки Вікторії Вітренко.
«Виконавиця із запаморочливим діапазоном потойбічних звуків» (BBC Music), «шовкоголосе українське сопрано» (Music-web), Вітренко працює як перформерка, диригентка і музична кураторка. Її оперний дебют відбувся на сцені Національної опери України, в опері Карміне Челла “Хліб. Сіль. Пісок”, яку продюсувала агенція “УХО” у 2017му, з того часу Вікторія співала на кількох десятках фестивальних і театральних сцен.
“Limbo” (“Лімб”) – це сольний проект для співачки, що акомпанує собі на фортепіано. Він складається з п'яти циклів пісень, створених Свеном-Інґо Кохом (Німеччина), Аллою Загайкевич (Україна), Агатою Жубель (Польща), Максимом Шалигіним (Нідерланди/Україна) та Їн Ван (Китай). Майже вся музика в ньому – за винятком цикла Шалигіна – була написана на замовлення Вікторії, в другій половині 2021 року, і присвячена її подрузі, флейтистці Марії Калесниковій, що відбуває одинадцятирічний термін ув'язнення в Білорусі за організацію протестів 2020 року. Історія Марії, але також досвід пандемії та жахливе передчуття російського вторгнення в Україну, були тим контекстом, в якому проект писався: Вікторія пропонувала композиторам подумати про різні аспекти стану “підвішенності”, ізоляції, перебування посередині, між світами.
6 лютого 2022 року вона вперше показала його в Штутгарті, на фестивалі Eclat, але з початком повномасштабної війни Limbo реконтекстуалізувався — від 24 лютого він став звучати як прямий коментар до подій в Україні. Великою мірою це сталося через поетичні тексти, що лежать в основі циклів: твори Ії Ківи, покладені на музику Аллою Загайкевич, та Яна Вагнера, з текстами якого працював Свен-Інґо Кох.
“У Limbo я йду різними проміжними станами, фізичними, емоційними, і пробую перекладати їх мовою музики за допомогою різноманітних вокальних технік, в тому числі розширених. І в тембрально темних джазових рядках, що співаються із закритим ротом (італ. mormorando), так ніби голос ще треба вхопити, з “Трьох пісень” Жубель, і в “Знаках присутності” Загайкевич, де легкий шепіт, речитатив змінюється народним співом, голос часто звучить як дещо тремтливе і тендітне, що шукає твердого ґрунту та глибокого дихання. Ця стабільність з’являється в “Простих піснях та піснях оплакування” Коха, що переплітають естетику бельканто і шансону; “Пісні юродивих” Максима Шалигіна досліджують відстороненість і безтілесність голосу, який поступово розчиняється в ефірі. В цьому проекті порушується традиційне співвідношення “соліст проти концертмейстера”, а межі жанрів розмиваються”.
Восени “Limbo” виходить на платівці – одним із перших релізів лейблу Kyiv Dispatch, старт якого готує агенція “УХО”. Концерт в Будинку архітекторів – це передпоказ релізу в Києві. Його програма дещо адаптована: серед іншого, Вітренко виконає також і фрагменти з відомого пісенного циклу “Ars Moriendi” Вікторії Польової.